Ігри

1.      Гра «Пес-пастух»

Мета. Розвивати опорну-рухову, дихальну системи, увагу. Сприяти профілактиці ангіни, імітуючи рухи собаки з висунутим язиком – м’язи горла напружуються —  внаслідок чого зростає кровопостачання.

Завдання. Пес ловить дітей (овець), які стоять навколо нього, створивши коло, заганяючи в стайню (умовно відведене місце). Той, кого спіймає пес, —  стає на його місце. Гра починається за командою господаря кошари:  «Вівці в стайню!»

 Діти розбігаються та ховаються в стайню.

Підготовка до гри:

1.               Бесіда з учнями про казковий образ песика-пастуха та про користь овець та собак у житті людей

2.               Обирання серед учнів песика-пастуха

3.               Оголошення правил гри

2. Гра «Літаюче перо»

Мета. Тренувати органи дихання, зміцнювати м'язи рота. Такі вправи сприяють кровопостачанню до легенів та є профілактичним засобом від кашлю

Підготовка до гри:

1.               Обирання гравців групами чи парами

2.               Бесіда щодо правил гри

3.               Інструктаж з техніки безпеки

З метою профілактики захворювань органів дихання  та затяжного кашлю можна запропонувати дитині надувати кульки чи просто подути на гарячі страви. Ці легкі та дотепні вправи тренують та зміцнюють органи дихання за рахунок зростання кровообігу.

3. Гра «Ріжок пастуха»

Мета. Розвивати та тренувати навички правильного носового дихання.

Завдання. З аркуша паперу зробити дудочку у формі конуса та дути в неї, «скликаючи» корів до стада. При цьому необхідно вдихати повітря через ніс, а видихати різко ротом.

Такі ігри можна проводити на природі чи в приміщенні. Часто вони передбачають ігрові інсценування, допомагають не тільки закріпити набуті знання, а й виховують свідоме ставлення до свого здоров'я.[29]

Практичними порадами, щодо організації ігрової діяльності поділився вчитель О. В. Волинець, які він використовує з метою розвитку координації та швидкості рухів, витривалості, фізичної сили та кмітливості

Ø    «Хто швидше?»

Учні класу об'єднуються у дві команди дівчаток та хлопчиків, які шикуюються за зростом в одну шеренгу. За командою вчителя «Розійдись!» — діти розбігаюються навсібіч майданчиком. За командою «У шеренгу шикуйсь!» — вони мають вишикуватися в одну шеренгу за зростом.

Ø     «Запам’ятай своє місце»

Учитель шикує гравців у певному порядку. Діти мають запам'ятати свої місця. Потім вони розходяться навсібіч. За сигналом учителя кожен гравець має зайняти своє місце.

Ø    «Вудочка»

Діти стоять по колу, учитель — у центрі кола. Він тримає в руках мотузку (на кінці якої — мішечок із піском) або скакалку. Учитель крутить мотузку по колу  над самою землею й діти підстрибують, щоб мішечок не зачепив їх ніг.

Ø    «На трьох ногах»

Двом учням, які стоять поруч, зв'язують мотузкою або скакалкою дві суміжні ноги трохи вище стопи. У змаганнях водночас беруть дві пари гравців. За сигналом вони мають дістатися фінішу й повернутися назад. Щоб зручніше було пересуватися, гравці кладуть руки одне одному на плечі.

Ø    «Вгадай слово»

Беруть участь дві команди. Ведучий пошепки говорить капітанам слово. Капітан говорить наступному гравцеві значення слова, другий гравець говорить третьому  не називаючи саме слово, як він зрозумів сказане , тобто передає значення слова своїми словами. Останній гравець намагається визначити, яке слово сказав капітан ведучий. [30]

Педагоги-практики часто використовують ігри при проведенні свят, ранків, конкурсів, усних журналів. Так, вчитель Вербовецької школи Т.А.Семенко під час проведення виховного заходу «Побажання іменинникам» використовує  різноманітну кількість ігор.

Ø    Гра «Подарунок»

Викликають іменинника.

Умова: на день народження тато подарував м'яч (правою рукою вести м'яч), мама — гребінець (лівою рукою розчісуючись), дідусь —  лижі(рухи ногами), бабуся ляльку, яка кліпала очима (кліпають і гойдають головою), а діти відповідали всім: «Дякую!»(кидати головою в сторони). Виграє той, хто не збився і правильно робив рухи.

Ø    Гра «Намалюй подарунок»

 Зав'язані очі. Фломастером за командою намалювати кішку (2-3 учні)

-                    Хвостик

-                    Оченята

-                    Ніжки

-                    Голівку

-                    Тулуб

-                    Носик

-                    Вусики

А тепер написати із заплющеними очима  своє ім'я. [31]

Ознайомлюючись із виховним заходом «Василько святкує день народження», що пропонує вчитель  І.Т.Антонець ми звернули увагу на ігри:

«Хто назве найбільше ласкавих слів», «Коровай» та інші.

        І.Т.Антонець  використовує ці ігри з метою розширення уявлень дітей про своїх однокласників, про походження імен. Прищеплення прагнення приносити радість друзям. Збагачення словникового запасу дітей. Виховання любові та поваги до батьків та членів сім'ї.[32]

Розвиток колективу — дуже складний процес. Гра обов'язково має бути присутньою в дитячому колективі, і педагог має з ними грати. «Якщо я лише привчатиму, вимагатиму, наполягатиму, то буду сторонньою силою,можливо, корисною, але не близькою»,    — вважав А.С.Макаренко.

Вивчення особливостей кожного учня допомагає знайти  ключик до серця вихованців і розкрити їх як особистостей. З цією метою вчитель ЗОШ I-III ст. №1 м. Долинська О.Ф. Шахненко.

Ось уже багато років грає з дітьми в чудову гру наших батьків «Я ходив по базару». Вчителька ознайомилася з нею в одному збірнику ще в інститутські роки. Справді: нове — це добре забуте старе. Ця гра дуже потрібна дітям і сьогодні. Сучасні діти, як і їхні батьки в дитинстві, із задоволенням сприймають її. І незабаром вона стає для них «нашою» грою. О.Ф.Шахненко знайомила з цією грою всіх своїх випускників і завжди вона була потрібною та своєчасною.

Таким чином, у грі відбувається психічний розвиток дітей, і можна робити висновки про перебіг цього процесу. Мову гри діти засвоюють найлегше, і її необхідно сміливіше використовувати у вихованні. Тому за її допомогою ми можемо говорити не лише про розумовий, фізичний і соціальний розвиток дітей, але й про те, що вони відчувають у різних ситуаціях, як ставляться до людей, як розуміють певні події, на кого орієнтуються у виборі вчинків. Такий аналіз не простий, але він необхідний і слід бути уважним, постаратися побачити те, що відбувається у грі не лише з позиції «правильно чи неправильно» але й «чому саме так» і, звісно ж помітити те важливе, що відбувається у внутрішньому світі дитини, правильно витлумачити побачене й обрати потрібну стратегію допомоги (якщо це необхідно).