Про сайт

Сайт розповідає про ігрові технології у виховному процесі початкової школи.

Суспільство, яке засноване на знаннях, стрімко захоплює світ. Масове виробництво й поглиблення знань обіцяють за історично малий відрізок часу змінити його. Бурхливий розвиток інформаційно-комунікативних технологій, інформатизація суспільства, швидкий розвиток науки, техніки і виробництва відкриває нові обрії, які потребують зростання інтелектуального потенціалу молодшого покоління. Разом з тим у педагогіці не відбувається революційних перетворень. Протягом тисячоліть навчання відбувалося за схемою «один учитель — одна людина». Знання передавалися від людини до людини, акумулюючись та збагачуючись. Зміни у суспільстві потребують нових підходів і в середні віки виникає нова схема – «один учитель — група учнів» на якій і було побудовано класно-урочну систему, найпоширенішу в наші часи. Головною тенденцією розвитку освітніх систем сьогодні стала переорієнтація навчально-виховного процесу на формування розвиненої особистості, створення максимально сприятливих умов для розкриття всіх потенційних здібностей дитини і формування самостійної життєвої активності в усіх соціальних сферах.

Найголовнішими ознаками нових навчально-виховних технологій є їх особистісно зорієнтована спрямованість, багатоваріантність способів для досягнення результату, утвердження всіма засобами цінності емоційного благополуччя дітей та їхнього позитивного ставлення до навколишнього світу.

Відомо, що завдяки використанню в навчально-виховному процесі ігрових форм знижується тривожність, напруження школяра, його негативне ставлення до школи. Пріоритет гри створює найбільш сприятливі умови для індивідуальних проявів і виховання особистісних якостей дитини. Ще В.Сухомлинський зазначав, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять. Це іскра, що запалює вогник допитливості.

Досить вживаними у навчально-виховному процесі є ігрові технології. їх використання на уроках та в позаурочний час в початковій школі відповідає природним потребам дитини, адже за своєю природою гра - це найприродніша і найпривабливіша діяльність молодших школярів. У дитячому віці саме в грі відбувається розвиток функцій та потенцій особистості. У грі за власними правилами діти почуваються справді вільними й усвідомлюють власне життя на свій вибір. Гра є специфічною формою прояву активності й саморозвитку дитини. «Приведені в дію функції, - підкреслює Д.М.Узнадзе, - і примушують дитину шукати форму активності, в якій вони можуть проявити себе. Такою формою, в першу чергу, є гра».

У зв’язку з цим гуманістична педагогіка значно розширює функції ігрових методів навчання та виховання в школі, особливо у молодшому шкільному віці. Це орієнтує освітню практику на розповсюдження різноманітних форм безпосереднього, а не формалізованого, спілкування учнів між собою та вчителем у навчальній та позаурочній виховній діяльності. Відтак серед сучасних педагогічних технологій учителі-практики перевагу віддають тим, що тією чи іншою мірою містять у собі ігрові елементи навчання та виховання. Це технологія колективного творчого виховання І.Іванова, проектні технології, технологія «Створення ситуації успіху» В.Бєлкіна і особливо ігрові технології.

Актуальність проблеми використання ігрових технологій у навчально-виховному процесі зумовлюється концептуальними положеннями та державними вимогами щодо реформування освіти в Україні, спрямованими на становлення особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань. Постійно зростаючі вимоги до змісту й організації навчання та виховання  потребують упровадження у практику роботи учителів та вихователів ефективних педагогічних підходів.

Проблема використання ігрових технологій у навчально-виховному процесі є актуальною тому, що гра розвиває психологічну гнучкість, розкутість, комунікабельність, емоційно-вольовий вплив. Дитина має в грі право на помилку. Вона є засобом розвитку дитячої уяви, а також розвиває пізнавальні здібності, емоційний бік особистості. Гра — іскра, що запалює вогник допитливості, зацікавленості й вимагає концентрації уваги учнів, напруження їхніх сил. Вона має здатність організовувати життя дітей, наповнювати його змістом. Ігри — один із найсильніших виховних засобів. Саме в грі виявляються й розвиваються різні сторони дитячої особистості, задовольняється багато інтелектуальних та емоційних потреб, формується характер.

Проблема є актуальною ще й тому, що ігрові технології посідають особливе місце серед різноманітних форм і методів виховання соціально-комунікативної культури. Саме гра - природний для молодших школярів вид діяльності, де вони не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його. Так, в особливих ігрових умовах молодший школяр має змогу моделювати систему соціальних відносин у наочно діючій формі, розвивати орієнтування в них. В умовах гри відбувається поступове подолання особистісного егоцентризму, завдяки чому розвивається самосвідомість дитини, вона стає соціально компетентною, здобуває досвід взаємодії, вирішення проблемних ситуацій, шліфує комунікативні вміння. На основі усвідомлення й вербалізації своїх внутрішніх переживань у грі дитина отримує можливість для усвідомлення змісту проблемної ситуації й зміни свого ставлення до неї. Завдяки грі відбувається поетапне засвоєння, відпрацювання, інтеріоризація соціально-комунікативних знань, умінь і навичок. Також підпорядкування ігровим правилам у контексті ролі стимулює формуванню елементів довільної регуляції поведінки й діяльності молодших школярів